Главная arrow Главная arrow Вершки з державної паперті 23.11.2017 г.
.
Вершки з державної паперті
Арешт глави державної служби зайнятості Володимира Галицького, обвинувачуваного СБУ в корупції, засвідчив масштаб капіталізації українськими чиновниками державних посад. Керівник однієї зі служб одного з міністерств, який обіймає свою посаду близько семи років, настільки багатий, що в сейфі тримає грошей і цінностей на суму 7,5 млн. дол. — вочевидь, на кишенькові витрати.

Пакети з грішми Галицькому щодня приносили прямо на робоче місце, де він, ані трохи не бентежачись, розподіляв «касу». Зрозуміло, у схему було залучено багато інших чиновників. Факти, встановлені СБУ, дозволяють зробити приголомшливе відкриття: вся система державного соціального страхування та соціального забезпечення безробітних є, по суті, фіктивною і глибоко збитковою для держави. Судячи з даних слідства, можна констатувати: за багато років корумпованого керівництва в Держслужбі зайнятості повністю ліквідовано систему соціального захисту й перетворено її на систему розкрадання бюджетних коштів у всіх регіонах України. Крадійство лягло в основу діяльності керівників підрозділів держслужби зайнятості в усіх регіонах країни, які мали свою частку в чітко організованому кримінальному бізнесі. Справа Галицького стала предметом розслідування DT.UA.

Державна служба зайнятості — це виконавча дирекція Фонду обов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. 16 тисяч співробітників та 645 центри служби зайнятості на території всієї країни створені для надання послуг незайнятому населенню — приблизно 550 тисячам офіційно зареєстрованих безробітних. Фонд керує страхуванням на випадок безробіття, збирає й акумулює страхові внески, виплачує матеріальне забезпечення безробітним і оплачує створення робочих місць для безробітних. Бюджет фонду поповнюється безперебійно — за рахунок обов’язкових відрахувань підприємств. Держслужба зайнятості розпоряджається величезними грішми, які передає їй в управління фонд. У 2009-му році бюджет фонду становив 6,150 млрд. гривень., у 2010-му — 7,258 млрд. гривень, у 2011-му — 7,5 млрд. гривень.

Ці живі гроші легко перевести в готівку — Держслужба платить допомогу громадянам, оплачує їхнє навчання, платить підприємствам за те, що вони створюють робочі місця.

Як засвідчило розслідування Служби безпеки України, основна мета, яку ставило перед собою керівництво служби зайнятості, — створення корупційних схем, за якими з усіх виплат Держслужби зайнятості будь-кому можна було збирати 15—20% свого відкоту. Зокрема Галицькому пред’явлено обвинувачення в розкраданні коштів із бюджетної програми 2011 року зі створення робочих місць для забезпечення зайнятості жителів вуглевидобувних регіонів.

Які ще обвинувачення можуть бути пред’явлені Галицькому? За даними DT.UA, на цей час слідчих цікавить порядок реалізації всіх бюджетних програм Фонду соцстраху та держслужби зайнятості.

За оперативним даними, гроші розкрадалися за такими статтями:

Виплати допомоги безробітним і матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації безробітного. На ці потреби йшло приблизно 75—77% бюджету Фонду соцстраху. Підвищення кваліфікації та матеріальна допомога видавалася суворо через відкоти, причому нерідко в цих схемах використовувалися «мертві душі» — одержувачі коштів. Слідство намагається встановити масштаби втрат держави, але йдеться про мільярди. У цьому кримінальному бізнесі чиновники заробляли й на банківських операціях. Бюджетні мільярди йшли на незаконне кредитування комерційних банків. Тоді як ставки на одноденні кредити овернайт були 11—13%, державні кошти розміщувалися під 2—3%, а різницю керівництво держслужби та банк ділили між собою у приватному порядку.

Близько 9% бюджету — майже півмільярда гривень — Держслужба зайнятості спрямовує на працевлаштування безробітних шляхом надання дотацій роботодавцям. Отримати ці гроші без відкотів було неможливо. Широких масштабів набуло шахрайство: засновували свої фіктивні фірми, які створювали фіктивні робочі місця і брали на роботу фіктивних безробітних. Живі гроші від мертвих душ чиновники повністю клали собі в кишеню.

Близько 8% бюджету Держслужба спрямовує на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації безробітних. Кваліфікація безробітних — це взагалі питання досить суб’єктивне, і який реальний ефект від цих програм, слідство ще має вивчити. Гроші розкрадалися тут дуже легко, бо перевірити, хто, як, кого й чого навчив — практично нереально. Факти такі: незважаючи на постійне збільшення коштів за цією програмою (450 млн. гривень у 2011 році), кількість працевлаштованих безробітних чомусь не зростає. Є вагомі підозри, що система підготовки безробітних була фіктивною й націленою насамперед на одержання відкотів.

2% бюджету йде на проведення громадських робіт. Хто брав реальну участь у громадських роботах із числа безробітних і до чиєї кишені йшла оплата — предмет розслідування. У 2011 році на оплату громадських робіт, виконаних безробітними, держава виділила 220 млн. гривень. Що зроблено за ці гроші — запитання риторичне.

13,6 % коштів фонду ішло на утримування виконавчої дирекції та її робочих органів — близько 1 млрд. гривень. Коруп­ційна схема роботи служби зай­нятості щедро оплачувалася платниками податків, причому середня зарплата в цій структурі перевищувала, для порівняння, середню зарплату у МВС.

На програму створення робочих місць для жителів вуглевидобувних регіонів держава виклала у 2011 році 360 млн. гривень— приблизно по 102 тисячі на кожного учасника програми. Однак грошей у такому обсязі, за даними слідства, жоден шахтар не побачив. Відкоти і мертві душі з’їли більшу частину цієї суми.

У 2010 році Держслужба зай­нятості реалізувала бюджетну програму одноразової допомоги безробітним для організації підприємницької діяльності, на яку було асигновано
58,4 млн. гривень.
Гроші вкрадені майже в повному обсязі. Де бізнес-плани, під які виділялися безробітним кошти, і які результати цієї пустої роздачі державних грошей? Із січня по вересень 2010 року 8773 безробітних буцімто отримали від Держслужби зайнятості в середньому по 6656 гривень безоплатної одноразової допомоги! Чи знав взагалі про існування такої цікавої бюджетної годівниці хоча б один реальний підприємець або безробітний — перевіряє слідство.

Можна лише уявити, які суми в сейфах і банках мали начальники Галицького, ті керівники урядів і депутати парламенту, які дахували й покривали діяння хитрого чиновника всі ці роки.

Діяльність Галицького розпочалася в держслужбі зайнятості ще за часів Кучми, при міністрі соціальної політики М.Папієві — обидва за квотою СДПУ(о). Є думка, що схему масштабних розкрадань коштів Фонду соцстраху та держслужби зайнятості було створено ще тоді. У 2005 році новий міністр В.Кириленко Галицького звільнив. Однак у 2006-му прем’єр Юрій Єхануров, абсолютно безкорисливо для своєї кишені та для кишені «Нашої України», повернув цінного працівника до бюджетного корита. В уряді Януковича, а потім в уряді Тимошенко і півтора року при уряді Азарова Галицький спокійно працював. Джерело, близьке до слідства, повідомило нашому виданню, що глава Держслужби зайнятості дізнався про перебування під спостереженням спецслужби за півроку до арешту. Однак не тільки не вжив жодних заходів конспірації, а й продовжив «косити» прямо у своєму робочому кабінеті. Хтось назве це клептоманією, але, швидше за все, це була віра в безкарність, яка ґрунтувалася на високопоставленому даху Галицького.

За даними DT.UA, віце-прем’єр-міністр із соціальної політики Сергій Тігіпко виступав на початку 2011 року з вимогою звільнити Галицького, однак цю ініціативу було торпедовано. Керівництво Кабміну до певного часу вважало Галицького незамінним. Його найближчим політичним партнером був перший заступник міністра соціальної політики Василь Надрага — призначений у міністерство за квотою Блоку Литвина. Є підстави припускати, що Галицький заносив вагомі аргументи керівництву партії Литвина та його депутатам, які дозволяли йому розглядати свою посаду теж як частину коаліційної угоди. Безпе­речно, серед тих, хто отримував вигоду, були й представники Партії регіонів.

Розслідування діяльності Галицького тривало надто довго. До DT.UA потрапив лист глави Держкомпідприємництва Михайла Бродського до президента Віктора Януковича ще від 18 жовтня 2010(!) року з досить промовистим змістом:

«…Ретельної уваги потребують тіньові схеми з надання дотацій роботодавцям на створення додаткових робочих місць, залучення безробітних до оплачуваних громадських робіт, виділення одноразової допомоги безробітним для відкриття своєї справи, які фінансуються за кошти державного бюджету.

На сьогодні Державний центр зайнятості очолює В.Га­лицький… На підставі вищевикладеного, звертаємося до вас із проханням доручити правоохоронним органам провести розслідування тіньових схем у Держав­ному центрі зайнятості. Вважаємо, що порушувані питання завдають не менших збитків державі, ніж «ЄДАПС», а можливо, і більших».

Однак для того, щоб відірвати Галицького від бюджетних потоків, владі знадобилося більше року.

З політичного погляду, арешт цього чиновника — значно прикметніший, ніж перший гучний корупційний скандал-арешт голови Держкомісії з фінансових послуг Василя Волги. Волга був тимчасовим правителем, котрий не мав ні освіти, ні професійної підготовки, ні політичної ваги й намагався якомога швидше зміцнити свій «фундамент» і накосити капусти як у власну кишеню, так і в кишеню лідера Компартії Петра Симоненка, який поставив його на посаду за своєю квотою. Волгу заарештували за дурість. Арешт Галицького — безперечно, набагато більш значуще рішення. Заарештовано чиновника, який працював при двох урядах Януковича. Який усіх знає і який мав у Партії регіонів дуже серйоз­ні зв’язки. Здавалося, його тихцем пошлють у відставку, а потім — у заслання. Так сталося з гендиректором «Укр­залізниці» Костюком (тепер — львівський губернатор), який, щойно побачив відкриті прокуратурою кримінальні справи щодо держзакупівель у своєму відомстві, відразу все зрозумів і хутко звільнився сам. Однак влада — а очевидно, що арешт не міг відбутися без санкції президента — вирішила вивести аферу на поверхню. Що ж, не можна не відзначити, що в даному разі арешт Галицького, хоч би які політичні мотиви за ним стояли, є справді першою серйоз­ною ознакою боротьби з корупцією та корупціонерами з боку команди Януковича. І він, безперечно, свідчить, що в умовах жорстокої фінансової кризи та проблем з наповненням бюд­жету влада змушена нарешті звернути увагу на приголомш­ливе за масштабами розкрадання державних коштів. Очевидно, вичерпавши всі можливості фіскального тиску на легальний сектор економіки і втративши доступ до дешевих кредитів, команда Януковича вимушена звернути увагу на найважливіше джерело економії — розкрадання на всіх рівнях виконавчої влади.

Однак говорити, що справа Галицького стала тріумфом і перемогою правоохоронної системи, передчасно. Психологічний ефект арешту слід закріпити. Для цього потрібні вирок, строк для корупціонера та його спільників, конфіскація украденого, звільнення всіх керівників Галицького або, як мінімум, встановлення в суді міри їх відповідальності.


Як свідчить практика розслідування справ щодо хабарів, високопоставлені керівники за цими обвинуваченнями у в’яз­ницю тепер не сідають. Усе обмежується утримуванням у СІЗО. Так, у жовтні 2010-го Сер­гій Чмир, екс-голова Української державної насіннєвої інспекції, взятий на місці злочину на хабарі, був визнаний винним і засуд­жений… на випробний термін, причому без конфіскації майна! А в листопаді 2011-го екс-голова Інспекції з контролю над цінами Тетяна Рудь також була визнана судом винною в хабарництві і засуджена… також на випробний термін! У хабарників не вилучають гроші, і у в’язницях вони не сидять. Тому справу Галицького треба оцінювати не за кадрами оперативної зйомки, а за реальним строком, який він має отримати, і за сумою конфіскованих у дохід держави майна та цінностей. І головне! Як широко буде закинутий невід слідства у верхи й низи схеми? А ще — ким замінять поганого корупціонера? Хорошим?

Значно більшу стурбованість, ніж доля справи, викликає майбутнє Фонду соціального страхування на випадок безробіття. З огляду на вірус корумпованості керівництва цієї структури в областях та в центральному апараті, Кабмін і Верховна Рада мають розглянути питання про припинення всіх програм роботи Держслужби зайнятості і проведення аудиту її діяльності з урахуванням розкритих СБУ фактів. Очевидно, що всіх регіональних керівників і керівників підрозділів слід відсторонити від посад на період слідства. Біль­шість їх не могли не уявляти масштабів корупції, однак мовчали, і це мовчання разом із підписами, очевидно, оплачувалося. Залишається сподіватися, що, розкривши масштабну корупційну схему, держава справді візь­меться за наведення порядку в роботі Держслужби зайнятості, а не обмежиться призначенням на звільнену Галицьким посаду чергового 30-річного вундеркінда з Костянтинівського району Донецької області…

 

Статья взята из сайта www.dt.ua


 

 
« Пред.   След. »